Стамбул, любов моя!

Минулого тижня я була в Стамбулi. Провела там чотири чудовi днi i просто закохалась в це мiсто, розташоване на двох материках. В ньому незбагненним чином поэднуэться непоэднуване – стародавнi будiвлi i сучаснi магазини, християнськi храми i мусульманськi мечетi, Эвропа i Азiя...

Субота, 7 ранку – невиспанi, пом'ятi, але щасливi вилiзли з автобуса i пiшли гуляти по İstiklal Street - центральнiй вулицi Стамбула. Щось типу Хрещатика в Киэвi, лиш покруче – там самi лише магазини, кафешки, бари, ресторани, клуби вiд першого по восьмий поверх... уявляэте: заходиш в пiд'iзд, пiднiмаэшся на третiй поверх – а там якась латино-американська вечiрка, четвертий поверх – те саме, пятий, шостий... i купа народу всякого, i музичка прикольна, i вхiд до клубу безкоштовний, i така вся вулиця – одна величезна патi... Але то так ввечерi, а в суботу зранку там майже нiкого не було i ми собi гуляли, роздивляючись будинки, вулички, сувенiри в крамничках, людей, i просто насолоджуючись спокоэм. По дорозi зайшли в МС-офiс, випили кави i заснули прямо у вiтальнi на диванi...
По обiдi нас зустрiв Айдин – Анькiн друг зi Штатiв, в якого ми жили 2 днi. Смiшний такий – довгий i худий, бiльше схожий на iталiйця, нiж на турка (в мене таке враження, що всi нормальнi турки на туркiв не схожi). Крiм нас в Айдина жив ще його друг, то так ми вчотирьох i тусувались всi вихiднi. Модно було. Пiвдня провели в Ортакой – мiсцинка така на березi Босфору, бiля моста, що сполучаэ эвропейську i азiатську частину Стамбулу. Зустрiли там Бугру з колумбiйськими стажерками, сидiли прямо на асфальтi (в бiлих штанах, бляха, зря попрала перед поiздкою:), пили пиво, згадували ВЖЮ з мишами, фоткалися, смiялися... нiколи не думала, що можна почувати себе так спокiйно в чужому мiстi. А ше бачили яхту Абрамовiча, його вертолiт i палац-готель, в якому вiн зупинився:)))
А ввечерi була романтика – смачнющi турецькi млинцi (якi Айдин сам готував!) на вечерю, чай з ромашкою, пiснi пiд електрогiтару i афiгенний вид з вiкна (ми жили на 6 поверсi). Але закiнчилась наша романтика досить банально як для суботнього вечора – в нiчному клубi в компанii iнших стажерiв))

Недiлю майже всю провели в «старому мiстi» - ходили в мечеть Айя-Софiя i палац Топкапи. Айя-Софiя була побудована в 6 ст. Колись це був християнський храм Св.Софii, а пiсля завоювання Анатолii арабами його перетворили на мечеть. Навiть зараз на деяких ii стiнах чи стелi можна побачити мозaiку з Божою матiр'ю i Iсусом. Це просто грандiозна споруда. А Топкапи був резиденцiэю султана. Вiн такий величезний! Ми так змучились поки обходили то всьо, шо капeць! Навiть не памятаю, чи ми вечеряли, прийшли додому i попадали спати.

Понедiлок – робочий день i нашi турецькi знайомi пiшли до працi, ну а ми з Вухатою переiхали в МС-flat. До речi, МС-flat i МС-office – це двi рiзнi квартири в центрi мiста. Як сказав Онур (МС чогось-там) «в МС-offıce ми працюэмо, а в MC-flat ми смiтимо». Чесно кажучи, так воно насправдi i виглядало:)
Снiдаючи (чи вже обiдаючи?) в одному з кафе, ми з Аньою цiлком випадково зустрiли двох тодi ще незнайомих нам айсекерiв (завжди дивувалась тому, як айсекери розпiзнають один одного серед iнших людей... мабуть по вогнику в очах))). Вони нам розказали як дойти до Гранд-базару, i там ми i провели бiльшу частину дня.

А ввечерi пiшли з турецьким МС до одного прикольного i дуже дешевого (пиво 3 лiри!) бару на Istiklal Str., через пiвгодинки туди випадково зайшло i колишнэ турецьке МС, а ще через годинку ще чоловiк з 30 future leaders of tomorrow – делегати You Can... так-що вкiнцi-кiнцiв то все переросло у айсекерську премiтiнг-патi))) Вертались додому десь бiля третьоi... Онур купив нам з Вухатою по гамбургеру з якимось непонятним м’ясом. Вiдповiдь на моэ питання «що це?» була генiальною: «Entrails... you know, such a cow's organ where shit grows... we eat it»

Вiвторок – перший день İС. Була на Глобал Вiледжi, зустрiла купа народу – украiнську делегацiю, колишнэ МС, турецьких стажерiв, делегатiв минулорiчного Юкену, Мишиних сербських друзiв, нових знайомих з вчорашньоi патi i багато iнших... Бачила JC, того, що був чером на ВiнКо 2006... i вiн помiтив, що я пiдстриглась, уявляэте? ))) Потiм ще був оупенiнг, добирання на таксi до автостанцii i нiч в автобусi... на роботу в середу я спiзнилась лиш на 10 хвилин...