В понедiлок в нас була гуд-бай патi для самого вигонського стажера в Анкарi - мого улюбленого чеха İркi. Дуже модна була патi, весела i водночас така якась душевна... В нас тут вже склалась "своя" компанiя з 6 чоловiк - ми з Анькою i 4 пацанiв, i в той вечiр ми як завджи багато смiялись, обнiмались, кривлялись, дурачились, купа фоток смiшнючих наробили...
А потiм прийшов час прощатись... "Good-bye Jirka, have a nice life! Hope to see you once again!" - сказала я, подумавши про себе, що навряд чи ми ще коли-небудь зустрiнемось. İ навiть хотiла вчора пост сумний написати, про те, що як сумно прощатись з людиною, знаючи що вже нiколи не побачитесь, але потiм подумала, що життя то штука непередбачувана i хто зна коли ще i з ким воно тебе зведе... İ знаэте що? Прихожу я вчора ввечерi додому i виявляэться, що İрка запiзнився на лiтак! İ ми з ним-таки побачилися вдруге))) Так-що нiколи не кажiть "нiколи")
P.S. Дякую Христiнька за рамочку, я вже точно знаю, яку фотку туди поставлю!
3 коментарі:
Як говорив друг філософів Пауло Коельо, коли щось з тобою стається вперше, то воно не обов*язково повториться, а коли воно повторюється, то обов*язково станеться ще раз. (прошу вибачень в фанатиків письменника за неточно переданий текст).Так що бачитимеш ти тепер Ірка дуже часто.
Цьомаю
прікольно :)
а що він таке робив що спізнився??? догадуюсь що просто не хотів залишати вашу душевну компанію а особливо двох чарівних дівчаток і спіцально сказав таксисту неправильну адресу :)))
ги ;)
V nas prosto sjodni Ukrainian cultural night, to vin pevno she vurishuv na dva denjo4ka lushutusj :))
Дописати коментар