Про життя-буття моэ в Туреччинi

Ну шо тут скажеш, живеться менi непогано... набагато краще, нiж я собi уявляла:) Станом на сьогоднi в Анкарi 22 стежери i 6 сiдерiв, а це значить, що завжди знайдеться з ким випити пива ввечерi пiсля роботи чи поiхати кудись на вихiднi. За два тижнi в Анкарi я лиш один вечiр провела вдома – i то лише тому, що нам хотiлось нарештi виспатись. Решта ж вечорiв проходить в дворi айсек-офiса за святкуванням черговоi cultural night, або в барах, клубах i тому подiбних мiсцях. Я вже звикла спати по 4 години на добу:)
Живу я разом з Вухастеньою, Равшан (стажерка з Казахстану) i Айлiн (ВП IСХ в Анкарi). Ми знiмаэмо 3-кiмнатну квартиру в одному з центральних районiв мiста. У нас э плита з одною робочою камфоркою, телевiзор, комп'ютер i вода в душi, що э дуже релевантним, так як в Анкарi з водою проблеми. Продукти купляэмо разом (а те, що куплене не разом, всеодно вважаэться спiльним:), iсти готуэмо по-черзi, але без всяких там графiкiв чергувань. За душ теж не сваримось... кароче цiлковита iдилiя. До того всього ще й живемо недалеко вiд айсек-офiса – хвилин 10 пiшки.
Айсек-офiс це окрема iсторiя – вiн двоповерховий, з окремою кiмнатою, компютером i телефоном для кожного ЕВ-мембера + кiмната для загальних зборiв, кухня, туалет i пiдвал, де зберiгаэться нарейзене добро. I звичайно ж садочок бiля офiса, де збираються бiльшiсть стажерiв пiсля роботи поговорити про те, як пройшов робочий день i обсудити плани на вечiр. ЕВ приходять в офiс з самого ранку i тусуються там аж до ночi, а iнодi i ночують там...
Працюю я на компанii, яка займаэться виробництвом запчастин. Встаю в 7 ранку, годину трачу на добирання, прихожу, вмикаю компютер, залажу в мсн... i так до вечора. Шучу:) Фiрма у мене прiкольна. Не дуже велика – всього 7 працiвникыв в офiсi (правда офiс двохповерховий, з кухньою, столовою i душовою кабiнкою:), але працювати цiкаво, i шеф у мене кльовий. Я роблю iм маркетингове дослiдження i шукаю клiэнтiв з Росii. Англiйською на роботi говорять лише двоэ, решта ж тiльки вмiють спитати «How are you?». Але я вже навчилась вiдповiдати iм турецькою «iim», що по-нашому «добре»:) А ще мене тут годують – фiрма щодня заказуэ своiм працiвникам обiди, а для мене це чудова можливiсть познайомитись з турецькою кухньою. Загалом дуже навiть смачно, особливо солодощi. А ще кефiр – його тут п'ють завжди i всюди i продаэться вiн у всiх кафешках i барах поряд з кока-колою i пивом.
Що ще? Загальнi враження про Анкару? Тут дуже гарно вночi, особливо, коли стоiш десь на горбi i дивишся зверху на вогнi нiчного мiста. I мiсто дуже прикольно побудовано – бiльшiсть вулиць iдуть паралельно i перпендикулярно, таким чином тут не так легко загубитись (хоч не зважаючи на це, в першi два днi я двiчi губилась:) Эдине на що можна матюкатись – це жара i ненормальнi турецькi водii, якi ганяють як дурнi i нiколи не пропускають пiшоходiв вперед, навiть якщо ти переходиш на пiшоходному переходi, яких тут iтак небагато.